КАБАК 1, а, чол., заст. Шинок. Перш усього блиснуло світло у кабаці… Гай, гай! Вже і в Липцях завелися кабаки (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 8).
КАБАК 2, а, чол., діал. Гарбуз. — Не кабак же в мене на плечах, а голова, та ще й неабияка! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 119); Кабаки, мов добре вгодовані свині, повипирали свої округлі боки (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 44).
♦ Давати (дати, підносити, піднести) [печеного] кабака, жарт. — те саме, що Давати (дати, підносити, піднести) [печеного] гарбуза (див. гарбуз). [Возний:] Наталка многим женихам піднесла печеного кабака (Іван Котляревський, II, 1953, 12).