ЇЗДОВИЙ

ЇЗДОВИ́Й, а, е. Признач. для їзди (у 1 знач.). Їздові коні;
//  у знач. ім. їздовий, вого, чол. Той, хто доглядає за кіньми та їздить ними (у колгоспі, у війську тощо). Перше ніж стати листоношею, Михей орав і сіяв, був пастухом, сторожем, а згодом — їздовим: возив голову колгоспу (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 20); По тилах ішла чистка за чисткою. У піхоту забрали кухарів, писарів, їздових, старшин (Олесь Гончар, III, 1959, 113).