Ї́ДЖЕННЯ, я, сер., діал.
1. Дія за значенням їсти 1. Забава розпочалась, як се звичайно буває на Великдень, їдженням свяченого (Ольга Кобилянська, I, 1956, 112).
2. Їжа (у 1 знач.). Засидження нема їдження (Номис, 1864, № 10846); — А що, може, принести тобі якого їдження за ті гроші? (Іван Франко, II, 1950, 245).