ЄДИНОВІ́РЕЦЬ, рця, чол., книжн.
1. Людина однієї з ким-небудь віри, релігії. Сектантство намагається відірвати віруючих від дійсності, замкнути їх у тісних рамках общини, у вузькому колі однодумців-єдиновірців (Наука і життя, 1, 1958, 41).
2. Прихильник єдиновірства (у 2 знач.).