ЄДИНО.
1. Присл. до єдиний 1. Центральна рада не визнавала Ради Народних Комісарів — єдино законного уряду Росії (Історія УРСР, II, 1957, 67); Ми проповідуємо пролетарську революцію — ту єдино вірну справу, заради якої десятки зійшли на ешафот, сотні й тисячі сидять по тюрмах (Ленін, 24, 1950, 376).
2. у знач. част. Уживається в знач. обмежувально-видільних слів: тільки, лише, виключно. Франко зрозумів, що єдино в революційній боротьбі народ може знищити ненависні пута соціальної і національної неволі (Петро Козланюк, Відродження.., 1950, 29).