ЄДВА́Б, у, чол., заст. Сорт коштовної шовкової тканини. Нарядили Федора, мов того полковника з Січі: чоботи нові — жовтинці, штани широкі — оксамитні, каптан із синього єдвабу (Панас Мирний, IV, 1955, 225); Араби.. розкладали на дерев’яному помості різнокольоровий єдваб (Вітчизна, 4, 1947, 117);
// Вироби з цієї тканини. Далі за столами.. міститься панство вельможне: убране в саєти, єдваби (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 24); * Образно. Вдяглись в шовки й єдваби ниви. Війни неначе й не було (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 384); * У порівняннях. Мову стеле [Лідія] рівно, як єдваб… (Максим Рильський, II, 1956, 21).
ЄДВАБ
Тлумачення слова