ІЗОЛЮВА́ТИСЯ, ююся, юєшся, недок. і док.
1. Відокремлюватися від середовища, втрачати зв’язок із ким-, чим-небудь; відособлюватися. Проте, як не вабило Нелю життя в монастирі, як їй не хотілося ізолюватися від Катерини, вона довго не насмілювалася постукати у браму монастиря (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 425); Драма художника Сагайдака [в п’єсі Л. Дмитерка «У золотій рамі»] виникає тому, що художник.. ізолювався від життя, від творчих пошуків (Літературна газета, 11.III 1959, 3).
2. тільки недок. Пас. до ізолювати. В дитячих будинках або інтернатах хворі діти ізолюються до видужання (Як запобігти заразним хворобам шкіри, 1957, 110).