ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ізолювати. Я особисто, з ряду причин, опинився серед письменників ізольованим (Олександр Довженко, I, 1958, 21); Усі електричні проводи в приміщеннях повинні.. бути ізольованими захисною оболонкою (Столярно-будівельна справа, 1957, 175);
// ізольовано, безос. присудк. сл. Показати лабораторії категорично відмовився [Гальванеску], попередивши, що їх зовсім ізольовано в так званому лівому корпусі (Юрій Смолич, I, 1958, 77).
2. у знач. прикм. Окремий, відокремлений. Усі тепер хочуть краще жити, всім заманулося ізольованих квартир (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 173); З дослідів на ізольованому серці відомо, що дотик зондом до внутрішньої оболонки серця викликає скорочення серця (Фізіологічний журнал, VI, 2, 1960, 228).