ІЗГО́Й, я, чол. У Київській Русі — людина, що вийшла зі свого колишнього суспільного стану у зв’язку з викупом із холопства, розоренням і т. ін. Значну групу феодально залежного населення [Київської Русі] становили також ізгої — люди, які не мали засобів виробництва для ведення власного господарства (Історія УРСР, I, 1953, 65).
ІЗГОЙ
Тлумачення слова