І́СПИТ, у, чол.
1. Перевірка знань з якого-небудь навчального предмета; екзамен. Лукіяновича не бачив, бо у нього були саме іспити (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 324); — Він складе іспит і може собі відпочивати ціле літо (Гнат Хоткевич, I, 1966, 159); Останній день іспитів на закінчення семирічки був і прощанням Захара з школою (Іван Ле, Право.., 1957, 16).
▲ Державні іспити див. державний.
2. Перевірка яких-небудь якостей, властивостей і т. ін. При першій зупинці коня іспити припиняють (Конярство, 1957, 110).
♦ Витримувати (витримати) іспит — виявлятися добрим, придатним для чогось. — Наша сталь витримала іспит в грізні роки війни (Натан Рибак, Час, 1960, 797).