ІСКРИТИСЯ, иться, недок.
1. Яскраво сяяти; виблискувати. Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? (Леся Українка, I, 1951, 126); Іскриться море і грає, у сяєві міниться срібнім (Микола Зеров, Вибр., 1966, 254); Вгорі холодним сяйвом іскрилися зорі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 255);
// чим. Сяяти, блищати від якого-небудь почуття (про очі, погляд). Радістю зір твій іскриться (Володимир Сосюра, Щоб сади.., 1947, 82).
2. перен. Виявлятися яскраво, з особливою виразністю. Любов і радість в їх очах Іскриться, виграє (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 124).