І́СКОРКА, и, жін. Зменш. до іскра. Мандрівець тремтячими руками почав багаття згасле ворушить, знайшов десь іскорку межи трісками (Леся Українка, I, 1951, 282); Бліденька іскорка гніву блиснула в її очах (Іван Франко, VIII, 1952, 296); У Павлика блиснули в зіницях іскорки надії (Олесь Донченко, VI, 1957, 17).
ІСКОРКА
Тлумачення слова