ІНТИ́МНИЙ, а, е.
1. Стос. до глибоко особистого, потаємного. Франко до серця брав мої душевні болі, він не боявся довірятися.. своїми інтимними переживаннями (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 498); Це була тиха розмова про те інтимне, домашнє, що може цікавити тільки двох людей (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 13); * Образно. Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 226);
// Який стосується почуття кохання; сердечний, любовний. Я ж не думав, Що мій друг до сеї відьми Мав відносини інтимні (Леся Українка, IV, 1954, 185).
2. Задушевний, сердечно-щирий, близький. Молодь коло комори розбилась на два гуртки: долі — Кость, Настуня і Горпина, на ґанку сидять Максим з Прісею. В останніх інтимна, тиха розмова (Степан Васильченко, III, 1960, 163); Хто чув.. виступ гартованської майстерні, той зрозуміє, як багато значить інтимний, безпосередній зв’язок робітників мистецтва з трудящими масами (Василь Еллан, II, 1958, 166); Юрко схилився на хвіртку і, переходячи на інтимний тон, заговорив вуркотливо та влесливо (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 110).