ІНТЕЛІГЕ́НТНИЙ, а, е.
1. Розумово розвинутий; освічений, культурний. — Придивляючись ближче до життя села, я пересвідчився, що навіть одна інтелігентна людина може багато там зробити (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 170); Були це люди [родини Обринських] поважні, інтелігентні і працьовиті (Ольга Кобилянська, III, 1956, 11).
2. Власт. інтелігентові, інтелігенції. Обоє чудово грають, але Єсипова краще: тонка, інтелігентна, розмаїта і повна чуття гра (Леся Українка, V, 1956, 290); Вона не мала ні класичного профілю, ні правильного овалу обличчя, .. хіба що ніс був з горбинкою, що надавало їй інтелігентного вигляду (Петро Панч, В дорозі, 1959, 205).