ІНТЕЛІГЕНТ

ІНТЕЛІГЕ́НТ, а, чол. Той, хто належить до інтелігенції (у 1 знач.). Робота інтелігента серед темної народної маси.. — от що служить темою більших Франкових повістей (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 39); — До наших інтелігентів понаїжджало багато молоді: студентів, гімназистів, панянок (Степан Васильченко, I, 1959, 85); Наш радянський сільський учитель — категорія сільського інтелігента найбільш поширена (Василь Еллан, II, 1958, 110).