ІНТЕЛІГЕ́НЦІЯ, ї, жін.
1. збірн. Люди розумової праці, що мають спеціальні знання з різних галузей науки, техніки й культури. — На бенкеті була вся наша інтелігенція (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 114); Ми маємо наметі видати літературний збірник.., в якому хотілось би помістити, твори переважно з життя сучасної інтелігенції (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 239); Теперішня радянська інтелігенція вийшла з рядів робітничого класу і селянства (Комуніст України, 2, 1962, 12).
2. заст. Інтелігентність. Він не вирізняється нічим із юрби селян, .. і на перший погляд не виявляє інтелігенції (Іван Франко, III, 1950, 208); Особа Франка особливо імпонувала мені своєю високою інтелігенцією (Володимир Самійленко, II, 1958, 395).