ІНСТРУМЕНТА́РІЙ, ю, чол., збірн., спец.
1. Набір інструментів (у 1, 2 знач.), що застосовується в якій-небудь спеціальності. Блискучий лікарський інструментарій на поличках шаф вражав своєю байдужістю до хвороб (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 118); Вона [роз’їзна ремонтна майстерня] обладнана необхідним інструментарієм і.. радіофікована (Олесь Гончар, I, 1954, 524).
2. Музичні інструменти. М. В. Лисенко зробив величезний вклад в українську музичну фольклористику також і в галузі дослідження народного інструментарію (Народна творчість та етнографія, 6, 1964, 53).