ІНОСЕ

ІНОСЕ, ІНОСЬ, присл., заст., діал. Хай так; згоден. — І носе, дми собі, — так Сонечко сказало, І вітер шпарко полетів (Євген Гребінка, I, 1957, 60);
//  Добре, так. — Чи ти підеш на улицю? — Іносе (Словник Грінченка).