ІНКУБА́ТОР, чол.
1. род. а. Апарат для штучного виведення молодняка з яєць сільськогосподарських птахів, з ікри риб і т. ін. [Ліда:] Дивуєшся? Це, мій друже, інкубатор, виводити курчат (Іван Кочерга, I, 1956, 652); Скільки безсонних ночей провів він біля інкубатора, доки вивів штучним способом перших страусят ему… (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 271).
2. род. у, розм. Те саме, що інкубаторій. — Очолюй, — сказали йому, — інкубатор й себе покажи як господар-новатор!.. (Степан Олійник, Вибр., 1959, 255).