ІНІЦІАТИ́ВНИЙ, а, е. Який виявляє ініціативу, уміє самостійно розв’язувати що-небудь; заповзятливий. Кінчав [школу] — кращим учнем, живим, ініціативним, з нахилом до протестантства (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 160); Комсомолець Добротвор був хорошим, ініціативним секретарем комсомольської організації (Юрій Збанацький, Т. Шашло, 1949, 48);
// Який перший починає будь-яку справу, робить почин. — Це ж ми, комсомольці, допомогли біднякам створити ініціативну групу, щоб організувати у нас колгосп (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 85).
ІНІЦІАТИВНИЙ
Тлумачення слова