ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ності, жін.
1. тільки одн. Сукупність психічних властивостей, характерних рис і досвіду кожної особистості, що відрізняють її від інших індивідуумів. Павло Тичина — поет з яскраво вираженою творчою індивідуальністю (Історія української літератури, II, 1956, 377); Бучма — артист неповторної яскравої індивідуальності (Літературна газета, 5.IV 1951, 3).
2. Людина як носій індивідуальних властивостей, певних характерних ознак і рис; особистість. Багатство, різноманітність творчих індивідуальностей, глибина реалізму — свідчення величі української літератури (Історія української літератури, I, 1954, 367); Багатогранне життя цієї великої російської індивідуальності [М. Горького] пройшло в складних глибоко повчальних умовах (Іван Ле, В снопі.., 1960, 310).