ІНДИВІДУАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до індивідуалізувати. Мова кожного персонажа [повісті «Борислав сміється»] глибоко індивідуалізована, типова (Українська література, 9 клас, 1957, 136).
2. у знач. прикм. Наділений індивідуальними ознаками, рисами. Вірш Бехера [«Смерть комісара»] .. свідчить про зрослу майстерність поета, його вміння створити живий, індивідуалізований образ нової людини (Радянське літературознавство, 6, 1957, 108).