І́НДЕ, присл., розм.
1. Місцями, подекуди, де-не-де. Інде тирса з осокою В яру чорніє під горою (Тарас Шевченко, II, 1963, 60); На шляху тому в долинах лежали хутори, інде й села (Іван Ле, Україна, 1940, 3).
2. В іншому місці; не тут. Служба в панотця була для Івана дуже догідна, бо не міг ніде інде стільки заробити (Лесь Мартович, Тв., 1954, 227); Громовиці то тут вибухають, то інде (Микола Зеров, Вибр., 1966, 164); Серед захоплень тих, що їм я віддавав І мрії потайні, і явну пристрасть дику, Чимало я ні тут, ні інде не назвав (Максим Рильський, Поеми, 1957, 242);
// В інше місце. Другого ранку зачинені віконниці.. давали ознаку.., що їх жилець перебрався кудись інде (Панас Мирний, I, 1954, 320).