ІНАКОДУ́МЕЦЬ, мця, чол., книжн. Той, хто дотримується не таких поглядів, як усі інші. — Чого ви так дивитесь на мене? Що я захищаю її? Я давно знаю, що найбільше в людях злорадства, — кинув він своїм інакодумцям (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 48).
ІНАКОДУМЕЦЬ
Тлумачення слова