ІМУ́ННИЙ, а, е, мед., біол.
1. Несприйнятливий до інфекційних хвороб або отрут. Деякі ссавці та птахи від природи імунні проти зміїної отрути й поїдають отруйних змій (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 79).
2. Який створює імунітет (у 1 знач.). Воно [молозиво] має в собі імунні тіла, які оберігають лоша від захворювань (Конярство, 1957, 98);
// Признач. для імунізації. З часу відкриття імунних сироваток робилися спроби застосування їх не лише при відповідних інфекціях, але й при різних інших захворюваннях (Мікробіологічний журнал, XXIII, 1, 1961, 57).