ІМПРОВІЗАЦІЙНИЙ

ІМПРОВІЗАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Стос. до імпровізації, власт. їй. Знаючи перспективу твору, актор або читець зберігає в процесі виконання те почуття свіжості, імпровізаційного стану, яке дозволяє йому кожного разу знаходити і відтворювати нові деталі, відтінки тощо у передачі внутрішньої суті художнього твору (Художнє читання.., 1955, 127); У пізніші часи пісня поступово втрачала імпровізаційний характер, стала виконуватись і розвиватись також незалежно від процесів праці й обрядів (Деякі питання поетичної майстерності, 1956, 153).