ІМПЕРАТИ́ВНІСТЬ, ності, жін., книжн. Абстр. ім. до імперативний 1. Таких років [дванадцяти] людина стає вже на свої ноги, починає жити власним розумом; авторитет батьків губить потроху свою імперативність (Іван Микитенко, II, 1957, 109).
ІМПЕРАТИВНІСТЬ
Тлумачення слова