ІМПЕРАТИВ

ІМПЕРАТИ́В, у, чол.

1. книжн. Беззастережна, категорична вимога; веління, наказ. Зауваження рецензента аж ніяк не можуть бути імперативом для автора (Юрій Смолич, Перша книга, 1951, 62).

2. грам. Те саме, що Наказовий спосіб (див. наказовий).