ІММІГРА́ЦІЯ, ї, жін.
1. В’їзд чужоземців до якої-небудь країни на постійне проживання. Уряд [царської Росії] переселяв у Степ казенних селян, ремісників.. і сприяв імміграції з-за кордону (Історія УРСР, I, 1953, 390); Імміграція населення.
2. збірн. Іммігранти. Десяті роковини смерті Івана Франка широко відзначались у Радянській Україні, в Галичині, а також і українською трудящою імміграцією в Америці та Канаді (Радянське літературознавство, 6, 1964, 116).
▲ Імміграція капіталу — надходження в яку-небудь країну чужоземного капіталу.