ІМІТА́ЦІЯ, ї, жін.
1. книжн. Дія за значенням імітувати. Вміла імітація звичайних зовнішніх рухів тіла допоможе мені на сцені малювати образи живими правдивими барвами (Про мистецтво театру, 1954, 279); Паперові пластинки добре піддаються фарбуванню та імітації під карельську березу й червоне дерево (Радянська Україна, 9.IV 1961, 3); Національний колорит музики Ніщинський підкреслює також за допомогою імітації в супроводі характерного звучання й прийомів народних інструментів (Українська класична опера, 1957, 146).
2. чого. Виріб, який є підробкою під що-небудь. Недотепні імітації класичних моделів [моделей] добре відомі в Італії під іронічною назвою.. новітні стародавнощі (Леся Українка, III, 1952, 740); Домішуючи до органічного скла різні барвники, одержують дешеві імітації коштовних каменів (Вечірній Київ, 20.II 1957, 2).