ІМЕНИ́ННИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до іменинник. [Горпина:] В мене швидко будуть гості, бо я в четвер іменинниця (Нечуй-Левицький, II, 1956, 495); І стіл довгий під червоною скатертю. І людей за ним ціла купа… Ну-ну, де ж то вона, іменинниця наша, там? (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 49).
ІМЕНИННИЦЯ
Тлумачення слова