ІМЕННИ́Й, а, е.
1. Помічений ім’ям власника; з дарчим написом на чиє-небудь ім’я. — В нього орден, а в мене іменний годинник (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 318).
2. Пов’язаний з яким-небудь або чиїмсь ім’ям. [Журейко:] Лиш перстень дай князівський іменний, Щоб при нагоді вірили мені (Іван Кочерга, П’єси, 1951, 82).
Іменний список — список, у якому перераховуються прізвища, імена й по батькові яких-небудь осіб.
▲ Іменна частина присудка — частина складеного присудка, виражена іменником, прикметником, числівником, займенником або дієприкметником; Іменний [складений] присудок — присудок, до складу якого входить іменник, прикметник, числівник, займенник або дієприкметник. В залежності від характеру призв’язкової частини розрізняють іменний і дієслівний складений присудок (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 140).