ІМБИ́Р, у, чол. Тропічна трав’яниста рослина, м’ясисте кореневище якої багате ефірними оліями;
// Прянощі, вигот. з цього кореневища. Імбир — це висушений корінь тропічної рослини, яка культивується в Азії (Українські страви, 1957, 345); Пиво, заправлене імбиром і різними прянощами, вийшло напрочуд смачне (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 81).
ІМБИР
Тлумачення слова