ІМА́М, а, чол. Духовний глава всіх мусульман або певної їх частини. Мюриди обрали Шаміля імамом — духовним і світським правителем (Історія СРСР, II, 1957, 162);
// Титул правителя мусульманської держави, наділеного релігійною, політичною та військовою владою;
// Мулла, який керує спільною молитвою в мечеті, а також настоятель мечеті. На килими поквапно розсідалися почесні сивобороді і шани, імами, правовірні дехкани (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 69).
ІМАМ
Тлумачення слова