ІЛЮ́ЗІЯ, ї, жін.
1. Оманливе, хибне сприймання дійсності; хибне уявлення про що-небудь. А врешті, коли моя муза справді дає Вам [А. Ю. Кримському] і другим людям.. якусь ілюзію світла, — нехай то буде навіть оптична облуда, — не мені нарікати на неї (Леся Українка, V, 1956, 326); Ти не любила… Час останній… Який же біль, який же біль!.. Та за ілюзію кохання навіки вдячний я тобі (Володимир Сосюра, I, 1957, 189);
// Необґрунтована надія, нездійсненна мрія. Гаснуть ілюзії ворогів про можливість перемоги над Росією (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 97).
2. Програмний номер ілюзіоніста (у 1 знач.).