ІЄРО́ГЛІФ, а, чол.
1. Фігурний знак у системі ідеографічного письма, що позначає поняття, склад або звук мови. Етруски писали не.. ієрогліфами, а буквеним письмом, яке нагадувало латинське (Знання та праця, 1, 1966, 28); Ієрогліфи — дивні знаки, Не мені розгадати їх суть (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 106); * У порівняннях. Тихим морем послались біласті дороги.. Вони списали синє полотно моря, як давні ієрогліфи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 288).
2. перев. мн., перен. Про незрозумілий, нерозбірливий почерк. Секретар в блокноті щось нотував швидкими розмашистими ієрогліфами (Юрій Смолич, III, 1959, 482).