ІДІОТИ́ЗМ, у, чол.
1. Психічна хвороба, що характеризується порушенням нормальної розумової діяльності.
2. розм. Дурість, глупота, безглуздя. Самодержавство залишило у спадщину відсталу, неграмотну країну з глухими закутками, ідіотизмом сільського життя, де основну масу населення становив зашкарублий і затурканий мужик (Комуніст України, 4, 1965, 5); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою. І доживеться ж людина до такого ідіотизму! (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 91).