ІДЕ́ЙНИЙ, а, е.
1. Стос. до ідеї (у 2, 4 знач.), пов’язаний з нею. Було [у гуртку] дуже багато ідейних балачок, ще більше розмов про старих «українофілів» (Борис Грінченко, II, 1963, 49); Завдання комуністичного будівництва, ідейного виховання трудящих вимагають активізації роботи вчених, які працюють в галузі суспільних наук (Матеріали XXI з’їзду КПУ, 1960, 40); Переклади Я. Купали відзначаються великою увагою до оригіналу, вмінням передати його ідейно-змістову основу, стиль, поетичну майстерність (Радянське літературознавство, 5, 1958, 70).
2. Пройнятий передовими ідеями, пов’язаний з ними; передовий. Радянська література — найпередовіша, найбільш ідейна література світу (Радянська Україна, 14.VIII 1951, 1).
3. розм. Відданий ідеалу (у 1 знач.); безкорисливий. Він такий чистий, такий ідейний, з могутнім даром слова.. мусить жити для вищих цілей, для добра (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 326).