ІДЕА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який існує в свідомості, уяві; абстрактний, уявний; протилежне дійсний. Ідеальний світ;
// у знач. ім. ідеальне, ного, сер. Ой гори, гори! Яка в вас краса! ..Дивишся на вас і сам незчуєшся, як душею піднімаєшся в сферу ідеального (Нечуй-Левицький, II, 1956, 398).
2. Який відповідає поняттю про ідеал (у 2 знач.): вимріяний, неземний. Зовсім мужик не такий ідеальний, яким його малюють теперішні паничі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 462); В її мріях перекинувся він у якогось ідеального мужчину, наймудрішого й найліпшого (Лесь Мартович, Тв., 1954, 356); Ідеальне кохання.
3. Досконалий, відмінний, чудовий. Цілий день гуляю і через те маю ідеальний шлунок, так наче ніколи не слабував (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 335); Панночка була.. гарна, ідеальної вроди (Леся Українка, III, 1952, 744); Молодь виявила ідеальну дисциплінованість (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 149).