ҐОНТА́Р, я, чол. Той, хто виготовляє ґонт (ґонту). — Ти виростав у лісах між ґонтарями (Іван Франко, III, 1950, 18); Лісоруби складали в стоси останні вогкі від соку кряжі, гонтарі досортовували шпунтовану ґонту (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 408);
// Той, хто покриває дах ґонтом (ґонтою).
ҐОНТАР
Тлумачення слова