ҐНО́ТИК, а, чол. Зменш. до ґніт 2. Мати підійшла до лампи й викрутила ґнотика (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 53); — Оце, Василю, як ми поїдемо геть, то ти підклади під руру і запали цього ґнотика, а сам іди тоді та й не оглядайся, що б не почув (Юрій Яновський, I, 1958, 252); * Образно. Горіло серце у мені — світильник невгасимий, а ґнотиком у ньому був — ти, синку мій любимий (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 40); * У порівняннях. Змовкніть, од могил одійдіть! Революції від вас [крикливих поетів], як од нерівного ґнотика, тільки чадить… (Павло Тичина, I, 1957, 76).
ҐНОТИК
Тлумачення слова