ГИ́РКА, и, жін. Зменш. до гиря 1, 2. — Тридцять п’ять фунтів мірчука виходить, — став гирку — три, а сам на вагах підганяє (Андрій Головко, II, 1957, 30); Він намагався узнати годину на ходиках, але гирка вночі обіперлася на спинку стільця — і вони давно вже стояли (Петро Панч, В дорозі, 1959, 234); * У порівняннях. Це був справжній кулак, міцний і важкий, як чавунна гирка (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 127).
ГИРКА
Тлумачення слова