ГИЛИ́ТИ, лю, лиш, недок., перех., розм.
1. Бити м’яч під час гри в гилки.
2. перен. Бити, лупцювати. Він усіх гилить, нікому не змиряє (Словник Грінченка); — Гамселити [панів], — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби.. — Трощити! — Гепати! — Гилити! — Голомшити! — Кулачити! (Олександр Ільченко, Козацькому роду… 1958, 368).
3. перен. Багато правити (про ціну).
4. перен. Багато набирати, накладати чого-небудь.