ГИЛЯ́, рідко ГИЛЬ, виг. Крик, яким відганяють гусей, качок та ін. Ой, гиля, гиля, Гусоньки, на став!.. (Українські народні ліричні пісні. 1958, 140); Дідусь посивілий гукає: «Гиля!» Гусяток жене в мураву (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 97).
♦ Гиль-гуси — вживається у знач. дурниця, нісенітниця. Прийшов отой брехун, як заніс гиль-гуси (Словник Грінченка).
ГИЛЯ
Тлумачення слова