ГИК, у, чол., розм. Те саме, що гикання. Далі не витримав [Марко], повернувся і з диким гиком ударився тікать, куди бачили очі (Степан Васильченко, II, 1959, 313); На них з гиком наскочили татари (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 402); Буйний святковий карнавал з гиками та гуками, з бубнами та цимбалами б’є у вузьку вуличку напролом (Олесь Гончар, Новели, 1954, 30).
ГИК
Тлумачення слова