ГИДУВАТИ, ую, уєш, недок. Відчувати огиду, відразу; гребувати. — Я вже одвикла й од м’яса й навіть не можу його їсти, бо чогось гидую (Нечуй-Левицький, III, 1956, 340); [Варка:] Душі моєї до себе не навернете… Ненавиджу вас, аж гидую! (Марко Кропивницький, II, 1958, 203); — Ви частка тієї ж світоспоруди, що й земля. Не гидуйте її поживою (Юрій Смолич, I, 1958, 71); * У порівняннях. Він тримає блискучий хром на витягнутих руках у пучках пальців, одвернувши голову, наче гидує (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 216).
ГИДУВАТИ
Тлумачення слова