ГИД, чол., розм., рідко.
1. род. у. Нечисть, бруд. Там зчищають грязь, а наші купу превелику нагорнули, мов зібрали гид з усього ринку (Словник Грінченка).
2. род. а, перен. Погана, мерзенна людина. Не займай гида, не каляй вида (Словник Грінченка).
3. у знач. присл. гидко. Такий бридкий, що гид і глянути на його (Словник Грінченка).