ГИ́БЛИЙ, а, е, діал. Непридатний, негодящий. — Та й земля паша не така вже гибла, можна освоювати нові заболочені ґрунти (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 11);
// Який приводить до загибелі. — Правда ж, Романочку, ти не підеш на ту прокляту чужину, на те гибле бурлакування? (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 142).
♦ Гибле діло — погана справа. — Їдь, дочко, не спізнюйся, — сказав Радивон. — Гибле то діло, коли людина кудись спізниться (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 193).
ГИБЛИЙ
Тлумачення слова