ГВАРДІ́ЄЦЬ, йця, чол.
1. Той, хто служить у гвардії (у 1, 2 знач.). Не одна панянка спалила своє хире серце об палючий погляд бравого гвардійця (Панас Мирний, III, 1954, 282); Солдат, гвардієць, він будує армію нового гвардійського типу, сміливо висуваючи обдаровану молодь (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 493); * У порівняннях. Стояв він струнко, як старий гвардієць (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 99).
2. перен. Передова людина на якому-небудь поприщі; передовик. Гвардієць труда.