ГУ́СИ, ей, мн.
1. Великі водоплавні свійські й дикі птахи з довгою шиєю. Ой крикнули сірі гуси В яру на ставу (Тарас Шевченко, II, 1953, 184); — Ех. шкода! — зітхнув Рудик. — Якби можна, забив би я оце парочку диких гусей та засмажив на маслі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 199).
2. Масова народна гра. [Мотря:] Парубки гратимуть у довгої лози, у тарана; дівчата — в ворона, у гусей!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 25).